ПРАВИЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ

ПРАВИЛА ВНУТРІШНЬОГО ТРУДОВОГО РОЗПОРЯДКУ

1.Загальні положення

1.1. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на працю реалізується шляхом укладання між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, яка використовує найману працю (далі – роботодавець) трудового договору, за яким працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цим договором, з підляганням правилам внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець – виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

 

1.2. Правила внутрішнього трудового розпорядку (далі – Правила) мають на меті забезпечення чіткої організації праці, належних безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, раціональне використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни.

 

1.3. Трудова дисципліна забезпечується створенням роботодавцем необхідних організаційних та економічних умов для високопродуктивної праці, відповідальним і свідомим ставленням працівників до роботи, а також заохочення за сумлінну працю. До працівників, які порушують трудову дисципліну, в необхідних випадках застосовуються заходи дисциплінарного впливу.

 

1.4. Правила затверджуються зборами профспілкової організації.

 

  1. Порядок прийняття на роботу і звільнення працівників

2.1 Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладання трудового договору з одним або одночасно з декількома роботодавцями, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

2.2. При прийнятті на роботу працівники мають подати:

  • заяву про прийняття на роботу;
  • паспорт;
  • трудову книжку, оформлену у встановленому порядку, а якщо особа приймається на роботу вперше – довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідно житлово-експлуатаційною організацією, органом місцевого самоврядування, вуличним комітетом (довідка видана вуличним комітетом, має бути засвідчена виконавчим комітетом відповідної ради);звільнені з лав Збройних Сил України подають військовий квиток;
  • санітарну книжку;
  • свідоцтво про обов’язкове державне соціальне страхування;
  • довідку про присвоєння ідентифікаційного коду.

Прийняття на роботу без подання зазначених документів не допускається. При прийнятті на роботу, яка вимагає спеціальних знань, роботодавець має прав зажадати від працівника подання диплома або іншого документа про здобуту  освіту або професійну підготовку в навчальних закладах різних рівнів акредитації.

При прийнятті на роботу забороняється вимагати документи, подання яких не передбачено законодавством, а також відомості про прописку.

 

Прийняття на роботу оформляється н6аказом (розпорядженням) роботодавця, що оголошується працівнику під розпис.

У наказі (розпорядженні) має бути зазначено найменування роботи (посади) відповідно до класифікатора професій, умови оплати праці та інші істотні умови трудового договору.

 

Фактичне допущення працівника до роботи роботодавцем або з його відома іншою посадовою особою вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу оформлено належним чином.

 

2.3. На всіх працівників, які працюють понад п’ять днів, ведуться трудові книжки . Працівникам, що стають до роботи вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п’яти днів після прийняття на роботу.

 

2.4. Припинення дії трудового договору може мати місце тільки з підстав, передбачених законами України.

 

2.5. За ініціативою працівника трудові відносини припиняються згідно зі статтями 38 та 39 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП).

 

2.6. Припинення дії трудового договору за ініціативою власника може мати місце з  підстав, передбачених статтями 40 та 41 КЗпП.

 

2.7. Дію трудового договору може бути припинено також за умов, передбачених пунктами 1,2,3,4,5,6,7 та 8 статті 36 КЗпП.

 

2.8. Удень звільнення роботодавець повинен видати працівникові копію наказу про звільнення та виплати всі належні йому від підприємства суми.

 

  1. Робочий час та час відпочинку в закладі

 

3.1. Відповідно до статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень.

 

3.2. Для окремих категорій працівників встановлюється скорочена тривалість робочого часу (стаття 51 КЗпП).

 

3.3. В закладі такий розпорядок роботи:

  • початок роботи – 9.00;
  • закінчення роботи: пн., вт., ср.,чт., – 18.15; пт., 17.15;
  • перерва для харчування та відпочинку – 13.00 – 14.00.

Працівники мають право також на короткотермінові перерви санітарно-гігієнічного призначення.

 

3.4. Перерва для харчування і відпочинку надається, як правило, через 4 години роботи і використовується працівником на власний розсуд. Тривалість перерви не може бути меншою 30 хвилин.

 

3.5. При прийнятті працівника на роботу, а також під час дії трудового договору за угодою сторін може встановлюватися неповний робочий час із визначенням тривалості роботи, її розпорядку та оплатою пропорційно до відпрацьованого часу.

 

3.6. За наявності умов, передбачених частиною третьою статті 32 КЗпП, роботодавець може змінювати режим роботи, встановлювати або скасовувати неповний робочий час, попередивши про це працівників за два місяці, за згодою профкому.

 

3.7. Вихід працівників на роботу в неповний час, вихідні, святкові та неробочі дні здійснюється в порядку, встановленому роботодавцем чи за його дорученням відповідною службою.

 

3.8. Усі працівники Центру мають право на щорічну відпустку, тривалість якої встановлюється законодавством. На час відпустки за працівником зберігається місце роботи і середня заробітна плата.

 

3.9. Черговість надання щорічних відпусток визначається графіками, які в термін до 15 січня затверджуються роботодавцем за погодженням профкому і під розпис доводяться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси  закладу, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

 

3.10.  Період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується з працівником і з роботодавцем. Роботодавець зобов’язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше, як за два тижні до встановленого графіку терміну.

Графік є обов’язковим для сторін трудового договору. Перенесення відпусток на інший час може мати місце лише у випадках, передбачених законодавством та за згодою сторін.

 

  1. Основні обов’язки працівника та роботодавця

 

4.1. Працівник зобов’язаний:

  • своєчасно прибути на робоче місце та приготуватися до виконання трудових обов’язків;
  • почати роботу відповідно до діючого режиму робочого дня;
  • бути на робочому місці впродовж всієї зміни за винятком перерв на відпочинок та харчування;
  • виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання (функціональні обов’язки), забезпечувати належну якість виконуваної роботи;
  • проходити в установленому порядку медичний огляд;
  • виконувати розпорядження керівника;
  • виконувати обов’язки, покладені на нього трудовим договором;
  • дотримуватись вимог з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки, передбачених відповідними правилами та інструкціями, користуватися виданими спецодягом, спецвзуттям, засобами індивідуального захисту та запобіжними пристроями;
  • вживати заходів для негайного усунення причин та умов, що перешкоджають або ускладнюють нормальну роботу і негайно повідомляти про подію керівництво;
  • дотримуватися чистоти й порядку на робочому місці, території закладу;
  • дотримуватись правил ділового етикету у взаєминах з іншими працівниками.

4.2. Роботодавець зобов’язаний:

  • ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором;
  • забезпечити працівникові робоче місце та надати роботу за умовами трудового договору;
  • ознайомити працівника з його робочим завданням;
  • організовувати своєчасне проведення інструктажу працівника щодо вимог охорони праці, протипожежної безпеки та інших правил безпеки проведення робіт;
  • вживати необхідних заходів для профілактики виробничого травматизму, професійних та інших захворювань працівників;
  • видавати заробітну плату у встановлені законодавством та колективним договором терміни;
  • забезпечувати своєчасний поточний та капітальний ремонт обладнання на робочих місцях;
  • контролювати дотримання працівниками трудової дисципліни;
  • організовувати облік робочого часу і табелювання працівників;
  • надавати працівникам можливості та створювати умови для підвищення їх кваліфікації, освіти;
  • дотримуватися вимог законодавства про працю під час вирішення соціально-трудових питань на підприємстві;
  • створювати умови для відпочинку працівників.

 

  1. Права працівника та роботодавця

 

5.1. Працівник має право:

  • вимагати від роботодавця своєчасного забезпечення його роботою згідно з професією та кваліфікацією відповідно до укладеного трудового договору (контракту);
  • на належні, безпечні та здорові умови праці;
  • на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, колективним договором;
  • на своєчасне одержання винагороди за працю;
  • оскаржувати неправомірні дії посадових осіб, які дають йому завдання, що їх він не в змозі виконати через не створення умов для виконання, або роботу, що не відповідає його професії та кваліфікації, або покладають на нього обов’язки, не передбаченні трудовим договором;
  • звертатися до керівництва з пропозиціями щодо поліпшення організації праці;
  • брати участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів;
  • брати участь у страйках, мітингах, демонстраціях для захисту своїх прав у порядку, встановленому законодавством.

5.2. Кожному працівникові гарантується право знати свої права та обов’язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов’язки працівників, доводяться до їх відома в установленому порядку.

 

5.3. Роботодавець має право:

  • вимагати від працівника дотримання положень Правил та вживати необхідних заходів щодо притягнення порушників трудової дисципліни до відповідальності;
  • вживати відповідних заходів для морального та матеріального заохочення за сумлінне дотримання вимог цих Правил.

 

  1. Відповідальність працівників за порушення Правил

 

6.1. Працівник несе відповідальність за порушення трудової, технологічної та виробничої дисципліни, у тому числі за:

  • невиконання або за незалежне виконання з власної вини покладених на нього трудових обов’язків, визначених трудовим договором, колективним договором та цими Правилами;
  • прогул (у тому числі відсутність на роботі більше 3 годин протягом робочого дня) без поважних причин;
  • появу на роботі у нетверезому стані або стані наркотичного (токсичного) сп’яніння.
  • розпивання спиртних напоїв на робочому місці;
  • вчинення за місцем роботи розкрадання (у т.ч. дрібного) майна закладу.

 

6.2. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

  • догана;
  • звільнення;

 

6.3. Для застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від працівника письмового пояснення проступку. Відмова працівника надати пояснення не може бути перешкодою для застосування стягнення. Порядок накладення дисциплінарного стягнення визначається законодавством про працю, статутами і положеннями про дисципліну.

 

6.4. Повне або часткове позбавлення премії, зменшення або скасування доплат, винагород та інших заохочувальних виплат може проводитися незалежно від дисциплінарного стягнення на умовах, визначених колективним договором (положенням про оплату праці та преміювання), за згодою профкому.

Протягом строку дисциплінарного стягнення до працівника не застосовується заходи заохочення, передбаченні пунктом 7.1. Правил.

 

  1. Заохочення за успіхи в роботі

 

7.1.  За зразкове виконання обов’язків, встановлених трудовим договором, ініціативу, тривалу і бездоганну роботу, значні трудові досягнення застосовуються такі заходи заохочення:

  • оголошення подяки;
  • видача премії;
  • нагородження цінним подарунком;
  • підвищення на посаді;
  • нагородження грамотами, іншими відзнаками закладу.

За особливі трудові досягнення керівник разом з профкомом можуть порушити клопотання щодо представлення працівників до державних нагород.

 

7.2. Керівник видає наказ (розпорядження) про заохочення і доводить його до відома колективу. Відомості про заохочення заносяться до трудової книжки працівника.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.